Український сервер геїв, лесбiйок, бiсексуалiв i транссексуалiв
на русском
ЗНАЙОМСТВA BBS СУСПІЛЬСТВО МИСТЕЦТВО ЛЮДИ СТИЛЬ ЖИТТЯ НАУКА МАГАЗИН ЛГБТ-ГИД
GAY.RU
   ПОШУК: 

РОЗДIЛИ САЙТУ



ИНДИГО-КИЕВ
Сайт: Ushop.gay.ru

(097) 910-2848
(066) 645-6980

Часы работы: с 10 до 22
Адрес: Майдан Незалежности, пер. Тараса Шевченко, 3 (схема проезда)




SHOP









В началоЛюдиГей-активісти


Лайма Гейдар: Я не можу розділити в собі жіноче, лесбійське і патріотичне

Ця жінка жартує, що її прізвище складається із двох частин - "гей" і "радар". В результаті виходить мікс - такий собі радар, який дозволяє з першого погляду визначити, чи має людина гомосексуальну орієнтацію. Лайма Гейдар, феміністка, лесбійка, лідер жіночої організації, відповіла на запитання інформагенції УНІАН.




Розкажіть про свою організацію.

Наша організація називається Інформаційно-освітній центр "Жіноча Мережа". Вона створена феміністками лесбійської орієнтації. Фемінізм – це ідеологія, а лесбійство – ідентичність. Ми зареєструвалися у 2000 році у Київському міському управлінні юстиції, а 17 квітня цього року наша організація відсвяткувала дев‘ятиріччя. Одним із наших найдавніших проектів є портал www.feminist.org.ua, де зараз є 2 Гб текстової інформації і багато фотографій. Щороку ми проводимо літній жіночий наметовий табір для лесбійських лідерів з регіонів України. Табір знаходиться на самофінансуванні, тренінги проводимо зусиллями волонтерів. Учасники самі платять за харчування, проїзд і проживання, а ми безкоштовно проводимо серію освітніх заходів. Цього літа табір проходитиме вже сьомий раз, за всю історію його відвідали більше 150 жінок з різних регіонів України і різних країн. Також ми проводимо дослідження, консультуємо науковців, дослідників та студентів, виступаємо експертами з прав людини, фемінізму, гендеру, гомосексуальності, сексуального здоров‘я.

Скільки в Україні загалом існує лесбійських організацій?

Поки що їх три (крім нашої, це організації "Інсайт" і "Сфера"). Змішаних ЛГБТ-організцій (і чоловіки, і жінки) – шість. Решта організацій, геївські, їх десять. Також існує більше десятка ініціативних груп, які хочуть зареєструвати нові організації.

За різними оцінками, від 2% до 10% людей у світі мають гомосексуальну орієнтацію. З огляду на це можна зробити висновок, що в Україні може проживати до 4,5 млн гомосексуалів. Таку цифру важко навіть уявити… Спираючись на які дані можна наводити більш точні цифри?

Більш точних досліджень немає і не буде, тому що в наявних політичних та економічних умовах держава не хоче займатися проблемами секс-меншин. А кількість людей з нетрадиційною орієнтацією дійсно є вражаючою. Минулого року ми з колегами порахували, скільки ці люди як громадяни України сплачують податків. Виходили з розрахунку мінімальної зарплати на той час – 525 гривень. Кожна людина з 525 гривень щомісяця сплачує 287 гривень податків. Населення у нас в Україні 46 мільйонів, і якщо припустити, що у нас 10% населення (як прийнято вважати у всіх цивілізованих країнах) є геями і лесбійками, виходить, що за місяць вони сплачують 4 мільйони 600 тисяч гривень податків. А за рік ми платимо більше 15 мільярдів гривень податків, не отримуючи за це жодних юридичних чи соціальних гарантій і механізмів захисту наших прав.

Однак така кількість людей – це велике електоральне поле. Якби якась із політичних сил пішла на вибори під прапорами захисту прав секс-меншин і отримала хоча б частину виборчих симпатій цих людей (за умови, що їх дійсно декілька мільйонів), вона б мала великі шанси пройти в парламент…

Такі політики б не пройшли, бо їх би одразу назвали п***сами, піддали б анафемі і застосували проти них брудні PR-технології, які базуються на негативних суспільних стереотипах.

До того ж, не всі гомосексуальні люди визнають себе геями та лесбійками. Ідентичність і сексуальна поведінка – це різні речі. Ми говоримо про 10% людей, які прийняли свою ідентичність. Тих, які не прийняли, – набагато більше. Різні дослідження (на жаль, поки що тільки зарубіжні) показують, що від 2 до 40% людей можуть мати гомосексуальну орієнтацію. Однак прийняти ідентичність – це означає погодитися, що ти не такий, як всі, навчитися жити з цим, порушуючи встановлені суспільні норми, і, незважаючи ні на що, отримувати від такого життя задоволення.

Чи легко було прийняти цю ідентичність вам особисто?

Я виховувалася у традиційній радянській гетеросексуальній сім‘ї інженерів, тому мені було дуже важко прийняти іншу ідентичність. В 12-13 років мені почали подобатися дівчата, жінки. Закохатися у вчительку історії чи літератури… Це була саме закоханість, а не те, як це описують християнські ортодокси. Спочатку було дуже важко, бо ти не знаєш, що з цим робити: до батьків не підеш, друзям не розкажеш, психологів нема, інтернету, книг також – вакуум повний. Найбільш страшне питання, яке мене тоді хвилювало, – чи я нормальна? Оскільки я отримувала медичну освіту, то перерила всю бібліотеку, де знайшла інформацію про те, що в радянській школі психіатрії лесбійство вважалося супроводом в‘яло протікаючої шизофренії. Мене це не втішило. Дуже страшно піддаватися гонінням, переслідуванням тільки через те, що ти не такий, як усі. Це страшний пресинг, болючий і принизливий.

Ви намагалися себе якось переламати і стати "як усі"?

Звичайно. Щоб прийняти себе такою, як я є, мені знадобилося 12 років. Я прийняла свою ідентичність у 28 років. І спочатку, як і більшість гомосексуальних людей, я мала гетеросексуальні стосунки, однак зрозуміла, що не можу обманювати сама себе і заробляти невроз. Ви коли-небудь пробували бути з людиною, яку не любите?

Так. Правда, безуспішно.

Тоді ви мене зрозумієте. В потоці брехні жити неможливо. Коли ти вирішуєш бути собою, приймаєш гомосексуальну ідентичність, тоді отримуєш свободу і цілісність особистості.

…І осуд з боку оточуючих. Чи важко наважитися і розповісти оточенню про нетрадиційну орієнтацію?

Ми проводили дослідження, яке показало, що зазвичай першими, кому відкриваються гомосексуали у своїй первинній нуклеарній сім‘ї, є брати і сестри, потім – мами. Татові або не кажуть зовсім, або він дізнається про все останнім. Для батьків це величезний стрес, бо виявляється, що задовго до народження вони придумали сценарій, за яким повинна розвиватися дитина: дитячий садок, школа, університет, одруження, народження дітей і пенсія. Обов‘язковим елементом цієї схеми має бути гетеросексуальність.

Якщо дитина гомосексуальна, то для батьків це особистісна травма, бо вони думають, що якось не так виховали дитину, або хтось із батьків винен у цьому. Хоча давно доведено, що гомосексуальність дається при народженні – як колір шкіри, як група крові, як малюнок на сітківці ока. Вона або є, або її немає.

У цьому випадку батьки переживають ще і через неможливість мати онуків.

Це – стереотип. Є багато способів народити і виховати дитину, наприклад, у лесбійській сім‘ї, не вдаючись до статевих актів із чоловіками. До слова, у США в гомосексуальних сім‘ях виховується 40 тис. дітей, і – як не парадоксально – в таких сім‘ях відсоток гетеросексуальних дітей вищий, ніж у гетеросексуальних сім‘ях. Такі діти за психічними та інтелектуальними показниками нічим не відрізняються від дітей зі звичайних сімей. Єдине, по відношенню до них існує гомофобне ставлення суспільства, і якщо боротися з гомофобією як явищем – таким дітям буде дуже комфортно.

Чому, на вашу думку, держава має бути зацікавлена в тому, щоб легалізувати одностатеві шлюби?

Люди, які юридично захищені (і в тому числі мають право вступати в шлюб), не мають психологічних проблем, вони працездатні, сплачують податки, споживають товари і послуги. Геї і лесбійки, як правило, мають високий рівень соціальної адаптації. Це родина, яка завжди має дві зарплати. Тут нема такого, що жінка сидить дома, а чоловік "в дзьобику" приносить гроші. Крім того, як не парадоксально це звучить, відразу ж спостерігається демографічний ріст. По-перше, гомосексуали можуть виховувати як своїх біологічних дітей, так і брати їх із сиротинців. По-друге, країна, яка захищає гомосексуальних людей, завдяки прийнятним умовам для трудової міграції отримує притік кваліфікованих робітників.

Чи важко людині з нетрадиційною орієнтацією знайти собі партнера?

Зараз усі сидять в інтернеті, є купа сайтів знайомств. Також практично у кожному обласному центрі існують так звані "плєшки". Це місця знайомств для чоловіків-гомосексуалів. У Києві є кілька таких місць: парк Шевченка, Володимирська гірка, Хрещатик, Гідропарк, в радянські часи також був Володимирський собор. Однак мені здається, що у таких місцях шалене кохання знайти важко. Зазвичай людям властиво закохуватися у своїх знайомих чи колег по роботі.

Існує думка, що лесбійські пари більш стабільні, ніж пари геїв. Чим це пояснюється?

І гендерною теорією, і психологічною. Жінки більше схильні до тривалих стосунків, у той час як чоловіки частіше змінюють партнерів.

Чи завжди в одностатевих парах зберігається соціальна диференціація ролей "чоловік-жінка"?

Це стереотип, синдром зворотної інверсії. Гетеросексуали чомусь впевнені, що модель гомосексуальної сім‘ї повинна повністю відповідати статево-рольовому розподілу. Це не так. Жінки, які люблять жінок, – різноманітні. Гомосексуали рівномірно розподіляють домашні обов‘язки, у них гнучкі гендерні ролі. Це партнерство з рівними правами і обов‘язками. Саме це мені і подобається в лесбійській сім‘ї.

Тиждень тому у Миколаєві місцева влада, а потім суд заборонили проведення фестивалю геїв та лесбіянок "Райдужна весна". Противники подібних заходів стверджують, що пропаганда культури секс-меншин може призвести до нав‘язування нетрадиційної орієнтації гетеросексуалам і певної моди на гомосексуальність…

Я завжди сміюся з таких аргументів. Виходить, що я підхожу до гетеросексуальних людей і кажу: "Здрастуйте! Ви хочете, щоб вас виганяли з роботи, не здавали житло у найм, позбавили батьківських прав і вигнали з церкви, щоб від вас відмовилися ваші батьки? – Будь ласка, ставайте лесбійкою чи геєм! Приєднуйтеся, це ж так модно і класно!" Навчити гомосексуальній орієнтації неможливо.

А щодо заборони фестивалю у Миколаєві – я хочу нагадати, що право на свободу мирних зібрань закріплене в українській Конституції, і воно стосується будь яких громадян України, у тому числі – гомосексуалів. Лесбігеівські акції у Миколаєві забороняють уже другий рік поспіль, і їхні документи досі в суді. Уся судова система побудована так, що їх відфутболюють по колу, не виносячи остаточного рішення, з яким можна було б звернутися до Європейського суду з прав людини.

З якими ще проблемами зустрічаються гомосексуальні люди в Україні?

З 1991 році, коли в кримінальному кодексі скасували покарання за гомосексуальні зв‘язки і гомосексуальність перестали лікувати, до цього часу ні президент, ні парламент, ні уряд, ніхто з політиків не сказав, що це була політична стаття, яку комуністи вигадали для того, щоб усіх рівняти під один гребінець і саджати в тюрми. Перед цими людьми (гомосексуалами – Авт.) не вибачилися ні за те, що їх лікували у психлікарнях, ні за те, що їх відправляли до Сибіру. До цього часу нам надходять свідчення, що гомосексуальність за вказівкою батьків намагаються лікувати. В Україні досі немає жодної психологічної служби підтримки для людей з нетрадиційною орієнтацією. Мінсім‘їмолоді без проблем могло б організувати консультаріуми, є база, є спеціалісти, але існує негласна заборона на роботу з гомосексуальними підлітками та молоддю. На рівні шкіл і вузів немає жодного, хоча б факультативного предмета для медиків, психологів, юристів по сексології людини. Українські викладачі і вчені продовжують мислити радянськими шаблонами. Крім того, існує упереджене ставлення міліції до гомосексуалів. Наприклад, їх повинні реєструвати органи правопорядку нарівні із ВІЛ-позитивними, наркозалежними особами та секс-працівниками. Дотепер відбуваються міліцейські облави у містах відпочинку гомосексуальних людей.

Крім того, зверніть увагу, що 17 травня (Міжнародний день протидії гомофобії – Авт.) в Україні відзначають День пам‘яті жертв політичних репресій, скрізь проходять панахиди, багато релігії… Я думаю, що це не випадково. Все робиться для того, аби відвернути увагу від проблем гомосексуальних людей.

Які у вас стосунки із церквою?

Спочатку розкажу жарт. Як відомо, у Біблії є 6 попереджень гомосексуальним людям і 362 – гетеросексуальним. Це не означає, що Бог не любить гетеросексуалів, просто за цією публікою треба приглядати пильніше (сміється).

А якщо серйозно: я дуже люблю наших опонентів від релігії і дуже їм вдячна. Якби не було Кухарчука (Руслан Кухарчук, лідер руху "Любов проти гомосексуалізму" - Авт.) і Сандея Аделаджі, ми б не об‘єдналися і не утворили Раду ЛГБТ-організацій України.

Церква в сучасній державі Україна почуває себе дуже вільно, бо відповідний сигнал їм подав президент. Весь парламент однією рукою хреститься, а іншою тримається за гроші чи за якусь геніталію, жертвує мільйони на "Лексуси" батюшкам, і це вважається нормальним. При цьому вважається, що нібито гомосексуали не можуть вірувати в Бога. Це якась збочена подвійна мораль. У мене вона викликає відразу.

А ви особисто вірите в Бога?

Вірю. Хоч і не належу до християнської конфесії.

Тривалий час ви прожили в Росії. Чи відрізняється ставлення до гомосексуалів там?

Різниця між нашими державами колосальна. В Росії, як відомо, придумана Путіним керована демократія, а в нас після Майдану можна вільно говорити, писати, читати. Щоправда, не все, бо існує цензура у вигляді Нацкомісії із захисту суспільної моралі. Проте я думаю, що це тимчасове явище, бо діяльність цієї комісії викликає велике невдоволення у суспільстві.

А загалом я щаслива, що повернулася до України і сприяю розбудові своєї держави. Я не можу розділити в собі жіноче, лесбійське і патріотичне. Для мене усі ці ідентичності дуже важливі.

Скільки часу українські гомосексуали чекатимуть на закріплення їхніх прав? Ваш прогноз?

Мій прогноз - 20-25 років. І я щиро сподіваюся дожити до цих щасливих часів.

Довідка. Всесвітній День протидії гомофобії відзначається у всьому світі 17 травня. У цей день у 1990 році Всесвітня організація охорони здоров`я виключила гомосексуальність з  Міжнародної класифікації хвороб. У 1991 році Україна прибрала  з Кримінального Кодексу ч.1 статті 121, яка карала за добровільні сексуальні стосунки між дорослими чоловіками. 17 травня 2005 року французький науковець і активіст гей-руху за права людини Луї-Джорж Тен ініціював проведення Міжнародного дня протидії гомофобії. Звернення до Організації Об`єднаних Націй з проханням офіційно визнати Всесвітній день протидії гомофобії підписали більше 35  тис. борців за права людини з 40 країн світу.

Розмовляла Тетяна Печончик

UGay.Ru
Фото УНІАН
23 травня 2009


[an error occurred while processing this directive]

Другие материалы рубрики

<script>document.write(ZenLang == 'en' ? '' :  'Поделись мнением!')</script>


 
Copyright © Ed Mishin: ed@gay.ru
UGay.Ru is the project of Gay.Ru"
Snail mail: PO Box 1, 109457 Moscow, Russia

Rambler's Top100  Рейтинг@Mail.ru