Український сервер геїв, лесбiйок, бiсексуалiв i транссексуалiв
на русском
ЗНАЙОМСТВA BBS СУСПІЛЬСТВО МИСТЕЦТВО ЛЮДИ СТИЛЬ ЖИТТЯ НАУКА МАГАЗИН ЛГБТ-ГИД
GAY.RU
   ПОШУК: 

РОЗДIЛИ САЙТУ



ИНДИГО-КИЕВ
Сайт: Ushop.gay.ru

(097) 910-2848
(066) 645-6980

Часы работы: с 10 до 22
Адрес: Майдан Незалежности, пер. Тараса Шевченко, 3 (схема проезда)




SHOP









В началоЛюдиГей-активісти


Лайма Гейдар. Перша лесбійка країни

"Коли підлітки починають відчувати й проявляти свою гомосексуальність, суспільство їх принижує й переслідує. У нашій країні не розвинені психологічні служби підтримки, немає телефону довіри, і, звичайно, це призведе до депресій та самогубств. Безумовно, до цькування людей причетні релігійні організації, екстремістські угруповання, деякі політики, які насаджують ідеологію нетерпимості в суспільстві".

Я виховувалася в радянські часи у родині інженерів. Років у п'ятнадцять, напевно, раптом зрозуміла, що закохалася... у свою вчительку історії. Це була саме та світла й чиста дівоча закоханість, про яку пишуть книги й знімають кіно - дуже романтичне почуття. В 2007 році ми проводили дослідження й дійшли висновку, що на першому місці у жінок-лесбійок знаходяться саме духовні відносини, ніжність одна до одної. А не секс. Тоді я намагалася сховати свої почуття - куди ж ти підеш: не було ані інтернету, ані психологів, ані книжок про це. І батькам не скажеш: "Мама, знаєш от... я закохалася в жінку, давай поговоримо про це".

Не можу розділити своє жіноче, своє лесбійське й своя українське - для мене ці три моїх ідентичності дуже важливі. Процес усвідомлення був дуже хворобливим й тривалим: таке відчуття, начебто ти сидиш десь узаперті й не можеш пробитися назовні, не кажеш нікому про свою сексуальну орієнтацію, про свою закоханість. Навколо тільки брехня-брехня-брехня, починаючи з того, що мамі й батьку треба брехати, що в тебе є хлопець, тому що в них надії, що ти ж вийдеш заміж. Вони ж придумали все за тебе задовго до твого народження. Брешеш колегам, хоча вони відкрито розповідають про своїх бойфрендів, чоловіків та дружин. Весь цей потік неправди - прямий шлях до неврозу. Особисто мені знадобилося дванадцять років страшного пресінгу з боку суспільства для того, щоб я усвідомила себе, прийняла такою, яка я є. І, зрештою,  я тепер щаслива.

Звичайно, у мене були чоловіки. Із чоловіком я відчуваю себе рибою в пересохлому струмку - не вистачає води, простору, настільки це все не моє. І в той же час, коли я з жінкою, почуваю себе в повноводному океані величезним китом. Я дуже люблю й поважаю чоловіків - це мої друзі, партнери по проектах, колеги, я з ними роблю абсолютно все крім... сексу. З ними граю в більярд, п'ю пиво, обговорюю філософські проблеми - немає ніякого чоловіконенависництва, що часто приписують феміністкам і лесбіянкам. Ті, хто так каже, нічого не знають ані про фемінізм, ані про лесбійство.

Я не хотіла бути сильною, мене такою зробили школа, вуз - саме тому, що навішували різні ярлики, намагалися мене зламати... Є ж загальноприйняті моделі соціального поводження. І нам з дитинства примусово утовкмачують, що тільки із чоловіком жінка може бути щаслива. Більше того, нас "заточують" під майбутню "єдино правильну" гетеросексуальную родину, не спитавши, чи хочемо ми цього. Ні, пропагуються абсолютно певні соціальні ролі. І, слава Богові, якщо людина це зрозуміє й зробить свої висновки. До речі, щодо соціальних ролей в одностатевій родині: немає твердого рольового поділу на "чоловіка" й "жінку". Немає такого, що якщо я приношу гроші, ти, виходить, стала раком у мартена й приготувала мені вечерю - у жодному разі. У гомосексуальних родинах гендерні ролі дуже гнучкі. Тому мені подобаються відносини в лесбійській родині.

Про походження гомосексуальності розповідають більше 23 теорій. Це й гормональна теорія, і гендерна, і психологічна, і генетична. Я сповідую генетичну теорію, а також теорію синтезу, і впевнена, що сексуальна орієнтація передається по генах, і цьому неможливо навчити - хоч ти трісни! І я сама тому яскравий приклад: мене дуже довго вчили бути гетеросексуальною, і в них нічого не вийшло. Але, те, що гомосексуальність - це не хвороба, і не злочин, - небахато хто знає. Тільки в 1991 році Всесвітня Організація Охзорони Здоров'я виключила гомосексуальність із Міжнародної класифікації хвороб. І Україна була змушена відмовитися від лікування лесбійок у психушках й припинити переслідування геїв "за добровільні сексуальні контакти між дорослими чоловіками".

Велика кількість моїх знайомих - і жінок, і чоловіків гомосексуальної орієнтації - виховують дітей. І це дуже люблячі, турботливі родини - дай Боже, щоб гетеросексуали так піклувалися про своїх чад. Насправді, я затята прихильниця легалізації гомосексуальних шлюбів й усиновлення дітей. Фактично ніхто мені не може заборонити народити власну дитини, закону такого немає, а якщо він буде, то Україну викинуть із всіх престижних світових організацій. Інша справа, я хотіла б, щоб гомосексуальним родинам дозволяли всиновлювати кинутих діток, наприклад. В Україні більше 30000 сиріт. Наші сусіди, Чехія, узаконили гомосексуальні партнерства й дозволили одностатевим родинам усиновлювати дітей.

Якщо говорити про економічну вигоду для країни при легалізації шлюбів, то візьмемо приклади Канади, Данії, Голландії, Швеції, Великобританії, Німеччини. Вони легалізували партнерство й захищають гомосексуалів законодавчо. Внаслідок цього ці країни стають привабливими для трудової міграції - дуже багато гомосексуальних людей, професіоналів з гарним досвідом, їдуть туди. Друге - спеціалізовані послуги - ви знаєте, скільки коштує те ж весілля? А уявіть, що ці люди (а їх кілька мільйонів) раптом отримують можливість укласти шлюби - скільки грошей прийде в скарбницю! Це буде в Україні років через 25. Демократія - поступальний процес. Різні політики в різний час висловлювалися проти одностатевого партнерства, особливо нетерпимі комуністи, але чітко як політична стратегія "не пущать і забороняти" ні в кого в програмі не прописано. Крім того, тема широко використовується в брудних ПР-технологіях. Але я думаю, для виборців важлива не сексуальна, а, насамперед, демократична орієнтація: чесність, відкритість, прозорість.

Геї й лесбійки становлять досить вагомий відсоток електорату в Україні - це факт. Згідно закордонних досліджень, прийнято вважати, що людей, які називають себе геями й лесбійками, у всіх країнах миру 2-10%. Порахуйте, якщо населення в Україні 42 млн. 600 тис., скільки припадає на 10%? Хіба можна ігнорувати надії на світле майбутнє такої кількості людей? Ми проводили моніторинг під час Оранжевої революції – велика кількість гомосексуальних людей голосували за Ющенка і Юлю, тобто підтримували демократичні сили.

Яскравий приклад політичної консолідації геїв і лесбійок - це вибори Білла Клінтона, який отримав 3 млн. голосів від геїв та лесбійок, оскільки обіцяв зміцнення демократичних позицій, відстоювання шлюбів, соціальні пільги тощо. У нас дискримінація геїв та лесбійок процвітає: це звільнення з роботи, відмова в найманні житла, принизливе, образливе поводження керівництва, органів правопорядку, медиків. Насправді, у гетеросексуалів існує більше 60 привілеїв, які вони мають тільки тому, що вони гетеросексуальні. Наприклад, банківський кредит на родину, реєстрація шлюбу, усиновлення дітей, соціальні гарантії для родини - право на догляд за хворим членом родини, оплачуваний лікарняний, право на декретну відпустку одного з партнерів тощо.  Це -цивільні права, а вони повинні бути однакові для всіх громадян України, без диференціації за кольором шкіри, релігією, сексуальною орієнтацією.

Були проблеми при створенні "Жіночої Мережі" в 2000 році - на той момент ми не могли зареєструватися як лесбійська організація. І ми зареєструвалися як феміністська. Але для мене рівнозначно - права людини вище за все. Зараз у нас є кілька ґрунтовних проектів, наприклад, створення й підтримка порталу www.femіnіst.org.ua. Це єдиний свого роду ресурс про фемінізм і лесбійство. Перш ніж його зробити, ми провели маркетингові дослідження й дійшли висновку, що крім ресурсів "як догодити чоловікові", "як приготувати йому їсти" і "як феєрично переспати" в інтернеті практично нічого не існувало на той момент. Тому ми створили феміністсько-лесбійський ресурс, який працює з 2003 року. Щороку  проводимо літній табір для жінок-лідерів лесбійських груп з регіонів. Він існує з дозволу місцевої влади. Місцеве населення щасливе, що існують адекватні люди, які поводяться  цивілізовано. Тому немає ніяких ексцесів.

З дискримінацією за статевою ознакою я стикаюся досить часто. Починаючи з реклами й різних привітань, наприклад, Президента на 8-березня. Я була в шоці, коли Ющенко торік привітав жінок із тим, що вони завжди були слабкими й ніжними. І це у найбільш феміністичний день, у Міжнародний день солідарності працюючих жінок?! Думаю, нам потрібно в десять разів більше працювати й бути на висоті, щоб домогтися тих же результатів, яких домагаються чоловіки. Тому що існує стереотип, мовляв, чоловікові потрібно годувати родину. А жінкам, виходить, не треба, так? Їм статок сам у руки падає, або тільки завдяки годувальникові? Сама, виходить, заробити не може? Незважаючи на те, що жінки більш відповідальні, коли з'являється вакансія на ринку праці, найчастіше потрібен чоловік. А чому не жінка?

Я відкрита лесбійка, і більш того – феміністка. І спокійно говорю про це, коли мене запитують. Тобто, я не бігаю по вулицях і не кричу: знаєте, а от я - лесбіянка,  жива та розмовляюча. Колеги по роботі інформовані, і конфліктів не виникає. Єдине, якщо чую якісь там жарти, анекдоти сексистського або гомофобного характеру, то за словом у кишеню не лізу.

Коли ж поїдете до Арабських Еміратів, то вас потрібно закидати камінням в тому випадку, якщо ви - жінка, яка ходить у шортах і з непокритою головою. Так ви порушуєте традиції цієї країни. Тим більше, якщо ви - лесбійка. Це заборонено законами Шаріату. У європейських країнах як лесбійка ви матимете право на цивільне партнерство, на всиновлення дітей, ходити в топіку, у шортах, з покритою головою, з непокритою - як захочете. У Росії, думаю, в цьому плані все пагано. У них одна партія, один вождь, одна релігія... Я спілкуюся дуже тісно з колегами з Москви, і те, що вони розповідають, - це останні судороги демократії. Ніякого вільнодумства, розмаїтості, толерантності до інших, не таких. Адже наша єдність у розмаїтості: ми не можемо бути всі під лінійку побудовані, з однією релігією, з однією партією, одним рівнем статку. А в нас із радянських часів залишилася психологія переможця: якщо нас більшість, ми перемогли, ми відібрали у вас права, і тепер ми робимо з вами все що хочемо.

Тема ВІЛ-інфекції тісно пов’язана з міфами, стереотипами, дискримінацією. Фактично те ж, що роблять із гомосексуальними людьми. І мені не потрібно було пояснювати, що це таке - боятися сказати про себе навіть найближчим  людям. Для мене було просто зрозуміти, що потрібно робити, щоб суспільство було толерантним, щоб журналісти правильно писали про це, щоб чиновники звернули увагу на проблему. Мене найняли як журналіста "Лікарі без кордонів" для написання брошури про те, як спілкуватися з ВІЛ-позитивними людьми (я ж за освітою медик). Вони ж запропонували: "Лайма, а ти не хочеш пропіарити хлопців, які створюють мережу ЛЖВ (Люди, що живуть із ВІЛ)"? Я погодилася, працювала в них PR-менеджером з 2000 року. При цьому я винаходила якісь нові речі в цій країні, чим я дуже пишаюся насправді.

На сьогодні ставлення до ВІЛ-позитивного кардинально змінилося. Ви пам’ятаєте ці моторошні чорно-червоні плакати: "Ти вмреш на лікарняній подушці, насамоті, й усім буде плювати на тебе"? Абсолютно все помінялося. По-перше, стали доступними ліки. Якщо раніше в рік на одного ВІЛ-позитивного треба було витрачати 15 тис. доларів, то тепер Україна підписала угоди з різними фармакологічними компаніями, які скинули ціни. В Україні поки що є гроші Глобального фонду, виділяються невеликі кошти з держбюджету на медикаменти. Це найперше, за що боролися. Номер два - навчання журналістів як правильно говорити про це, як писати, шукати персонажів, щоб не тільки чиновники були в центрі уваги, а й люди зі своїми долями. Природно, журналістські публікації формують ставлення суспільства до будь-якої проблеми. Дуже важливо, що вже підготовлені журналісти проводять різні розслідування. Адже МОЗ іноді намагається таке провернути! Буханець хліба, приміром, коштує 2 рублі, а МОЗ купує його за 2000: народ повинен знати "своїх героїв" із приводу ліцензування препаратів, відкатів. По-третє, зараз запроваджені факультативи по даній темі й у середній школі, і у вищій, підготовлені вчителі, підвищився рівень кваліфікації лікарів. Спочатку ж ніхто не знав, що робити, усі боялися як вогню цих нещасних ВІЛ-позитивних людей. Наприклад, приходить людина з переломом стегна, їй потрібна операція, з'ясовується, що вона ВІЛ-пощзитивна, і їй відмовляють в операціїї. Їй що, вмирати взагалі? За останні роки розроблені протоколи надання медичної допомоги: як приймати пологи, як лікувати АРВ-терапією. Зрозуміло, в Україну прийшли донорські гроші, наприклад, найбільші гроші - це гроші Глобального фонду, якими керує Міжнародний Альянс зі СНІДу і Всеукраїнська мережа ЛЖВ. Тобто певні зрушення є, і це здорово.

Рівнятися можна на Канаду, Францію, розвинені демократичні країни. От приїжджав представник канадської мережі ЛЖВ і розповідав, що в них крім ліків, які, звичайно, безкоштовні, ВІЛ-позитивним чоловікам навіть "Віагру" дають. Наприклад, у Франції, Німеччині народжується в рік 1-3 ВІЛ-інфіковані дитини. Тому що всі ВІЛ-інфіковані жінки проходять профілактику. Люди можуть одержувати адекватну медичну допомогу, вони можуть бути прооперовані, будь-які послуги аж до трансплантації органів, заміни крові, все що завгодно. Дискримінація там також зустрічається, але справа в тім, як держава перешкоджає цій дискримінації, чи відрегульовані законодавчі механізми захисту прав меншостей.


ПЕРША ЛЕСБІЙКА КРАЇНИ


Активність - перше, що можна сказати про Лайму. Сьогодні ця жінка працює продюсером, є керівником феміністсько-лесбійської організації "Жіноча Мережа", проводить тренінги для журналістів й неурядових організацій з питань ВІЛ/СНІДу, сексуального здоров'я, прав людини.

Демократичність - це практично синонім її імені. "Є такий термін: "тонельное мислення", коли людина на своїй хвилі і не сприймає інших точок зору - це те, що я не приймаю в людях. Мене все влаштовує до тих пір, поки поважають мої принципи й не зазіхають на демократичне влаштування світу", - щиро каже Гейдар.

Різнобічність - так, це стовідсотково про неї! Лайма слухає джаз, блюз, етно й до того ж співає блюз: у молодості - на Хрещатику, зараз - тільки в компанії близьких друзів. Обожнює готувати. Не вірте тому, хто скаже, що феміністок не можна побачити в кухні. "Українська, італійська, грузинська, японська кухня - це моє, - ділиться Гейдар. - Я смачно готую. Напевно тому, що роблю це із задоволенням і любов'ю. Фірмових блюд мало: борщ, хинкалі, суши й шашлик". Лайма багато читає - Андрухович, Покальчук, Забужко "її" автори. Пише книги. Про те, що їй відомо з особистого досвіду, й що так важко зрозуміти гетеросексуалам. А ще героїня зізналася: "Я обожнюю їздити на мотоциклі, практично все літо катаюся!"

Сильна, цілеспрямована, жінка... Коли ми прощалися, Лайма сказала: "Найголовніше - це бути щасливими й залишатися собою".

Олена Гуленко,
газета "Новая", 01.07.2009
Переклад UGay.Ru
12 липня 2009


[an error occurred while processing this directive]

Другие материалы рубрики

<script>document.write(ZenLang == 'en' ? '' :  'Поделись мнением!')</script>


 
Copyright © Ed Mishin: ed@gay.ru
UGay.Ru is the project of Gay.Ru"
Snail mail: PO Box 1, 109457 Moscow, Russia

Rambler's Top100  Рейтинг@Mail.ru