Український сервер геїв, лесбiйок, бiсексуалiв i транссексуалiв
на русском
ЗНАЙОМСТВA BBS СУСПІЛЬСТВО МИСТЕЦТВО ЛЮДИ СТИЛЬ ЖИТТЯ НАУКА МАГАЗИН ЛГБТ-ГИД
GAY.RU
   ПОШУК: 

РОЗДIЛИ САЙТУ



ИНДИГО-КИЕВ
Сайт: Ushop.gay.ru

(097) 910-2848
(066) 645-6980

Часы работы: с 10 до 22
Адрес: Майдан Незалежности, пер. Тараса Шевченко, 3 (схема проезда)




SHOP









В началоТранс


У минулому житті я була темношкірою бразильянкою...

Історія практично кожного транссексуала - людини з порушенням статевої самосвідомості (такі люди мають стійке відчуття, що народилися в тілі представника протилежної статі) - заслуговує на увагу й розуміння. Але історія Жоани стоїть окремо навіть серед подібних рідких випадків - так багато в ній парадоксів і загадок.




Народилася наша героїня в чоловічому тілі. Дитину назвали Олексієм. Незабаром мама стала помічати, що її чадо поводиться  зовсім не так, як інші діти. Замість звичного "я зробив, пішов, поїв", хлопчик говорив "я зробила, пішла, поїла". Але найбільш дивне - у мові маленького Альоші проскакували... іноземні слова й навіть фрази! Як виявилося потім -  португальською мовою. Мама до останнього сподівалася, що це з віком мине. Але йшов час, а "чудацтв" ставало тільки більше: дитина почала поводитися як доросла жінка і навіть взяла собі нове ім'я - Жоана Мадзестеш.

Кілька років тому Жоана, що вважає себе... бразильянкою, самостійно призначила собі курс гормонів - щоб її тіло втратило чоловічі ознаки й стало максимально схожим на жіноче. "Я відчуваю себе темношкірою жінкою, якою була у минулому житті, - каже Жоана. - І я дуже хочу зробити операцію по корекції статі, щоб моя душа й тіло знайшли гармонію. От тільки в Україні мені не дають дозволу здійснити мрію й жити щасливо!"


ЯКА Я БУЛА ЩАСЛИВА, КОЛИ ПОЧУЛА НА ВУЛИЦІ РІДНУ ПОРТУГАЛЬСКУ МОВУ!


На зустріч 21-літня жителька Київської області Жоана прийшла в темних штанах і леопардовій кофточці. Невисокого росту - усього 166 сантиметрів. На ногах - босоніжки 38-го розміру. Натуральні нігті середньої довжини, пофарбовані золотавим лаком. Видно, що Жоана обожнює прикраси. Носить недорогі, але оригінальні - з бісеру, бірюзи, срібла й дерева. "Боа тарде!" - вітає мене Жоана по-португальськи й посміхається, демонструючи чарівні ямочки. Але відразу  схвильовано цікавиться, що я про неї напишу.

- Я б хотіла, щоб мені допомогли, а не просто в черговий раз посміялися! - каже Жоана. - Ніхто не розуміє, як мені складно й погано - люди дуже нетерпимі до тих, хто від них відрізняється.

- Ваша мама каже, що ви вже в дитинстві дуже сильно відрізнялися від інших. Чим саме?

- Найголовніше - те, що я народилася не у своєму тілі. Всередині я - темношкіра жінка, і біле чоловіче тіло, що мені дали, - чуже! Комусь вдається із цим жити, приховувати це, придушувати, але не мені. Я зовсім не вмію удавати з себе когось - в цьому моя велика проблема.

Я з дитинства розмовляю португальською мовою. Ще в дитячому садку дражнила виховательку "міалка" - це таке тонке деревце в Бразилії. Пам'ятаю, яка була щаслива, коли в дев'ятирічному віці раптом почула на вулиці рідну мову! Наш будинок стояв біля гуртожитку для іноземних студентів. Деякі з них приїхали з Анголи. Коли я зупинилася й заговорила з ними - ми зрозуміли одне одного!

Першою стравою, що я приготувала, стала фейжоада - квасоля, приварена з м'ясом, смаженою ковбасою й рисом. Ані мама, ані мої знайомі такого не готують, адже це бразильска страва. Я дуже люблю фрукти й просила в мами купити манго навіть тоді, коли його взагалі не було на прилавках наших магазинів. З весни  до пізньої осені я ношу босоніжки, чому усі дивуються. А мені у важкому взутті й одязі незвично й дуже некомфортно! Ну і, звичайно, я вмію красиво пов'язувати на голові хустку - шорунгу.

- Ви народилися із чоловічим тілом, але жіночою свідомістю. Таких випадків у світі багато. Але щоб пам'ятати, ким ви були у минулому житті!..

- Не дуже давно в київський Будинок кіно приїжджав з лекціями один знаменитий професор, що досліджує явище реінкарнації - коли людина, народжуючись у черговий раз, зберігає в пам'яті всю інформацію з минулого життя. Професор говорив про те, що випадки, подібні моєму, у світі нечасті, але все-таки є. Ми з мамою підходили до нього, і він порадив мені зробити все можливе, щоб адаптуватися до життя в цьому світі, у тому числі зробити операцію по корекції статі.

Інші мені, як правило, не вірять. Навіть лікарі. Видали довідку, що я не хвора на шизофренію, а от дозволу на операцію не дають. Звичайно, бували моменти, коли я замислювалася: може, я дійсно збожеволіла? Але як тоді пояснити знання португальської, якій мене ніхто не вчив?

Тут я перериваю Жоану, щоб перевірити її знання іноземної мови: прошу перекласти фразу, що мені на двох мовах надрукували друзі, які досконально володіють португальскою. Жоана перекладає відразу - і правильно.

- Які звички з минулого у вас збереглися?

- В минулому житті я була простою жінкою, жила в бразильському місті Сальвадорі, а потім у Ріо. Мої батько й дід були моряками, і я спочатку плела для них мережі, канати, а потім почала співати на святах, лікувати людей травами - від лихоманки, безплідності, вміла готувати ефективний контрацептив для жінок.

З 26 років почала виступати у великому залі й співати під етнічну музику. У цьому житті я теж дуже люблю співати, пишу пісні на одному з португальських діалектів, а ще - вигадую й малюю етнічні орнаменти.

Недавно до Києва приїжджала відома співачка Цезарія Евора - вона співає саме на моєму діалекті! Я поїхала до палацу культури "Україна" і стояла біля чорного входу, чекаючи на диво. І воно здійснилося - музиканти Евори вийшли покурити, я заговорила з ними, і вони провели мене до співачки в гримерку, де ми разом проспівали! А потім я співала Цезарії своїх пмісень. Одна їй особливо сподобалася, і я її Еворі подарувала. Ця пісня - про розставання з домом, тугу й бажання повернутися. Цезарія теж про це співає. Вона сказала, що включить пісню у свій новий альбом!

- Вона ж обіцяла більше не співати й піти на спочинок...

- Я їй ворожила, тому знаю, що просто так вона зі сцени не піде, буде співати ще довго. Вона цим живе!


РІДКО БУВАЄ, ЩОБ Я ПРОЙШЛА СВОЄЮ ВУЛИЦЕЮ, І МЕНЕ НЕ ОБМАТЕРИЛИ


- А любов у вашому житті була?

- У минулому житті в мене було багато коханців, хоча любила я все життя тільки одного - свого чоловіка, фотографа. Він був німцем, блондином! Ми розлучалися, потім поверталися одне до одного. Це була справжня любов! Я вміла викликати до себе інтерес. Чоловік звав мене "гатінья" - по-нашому "киця"... Зараз мені подобаються чоловіки такі ж, як він - і зовні, і внутрішньо. Хоча недавно я зрозуміла, наскільки зовнішність оманна: познайомилася із чоловіком, що дуже схожий на мого колишнього чоловіка, але він не зрозумів мене. А от схожого внутрішньо знайти складніше. Мій чоловік був шляхетною людиною - він одружився із чорношкірою жінкою в той час, коли до таких людей ставилися як до сміття.

У цьому житті я поки одна. Мені подобаються чоловіки гетеросексуальні, а не геї. З жінками ж я можу тільки дружити. Виходить замкнуте коло: із чоловіками, маючи таке тіло, не можу зустрічатися, а з жінками - не хочу.

- Хто ваші друзі?

- Їх дуже мало. Це дівчина з Полтави, з якою я познайомилася якось у гостях. Вона не по роках мудра, розуміє мене, і ми періодично передзвонюємося, щоб розповісти одна одній про свої проблеми. Із хлопців мені подобається спілкуватися з музикантами, з якими я іноді співаю. Хоча кращі й більш надійні друзі - собаки. У мене біля будинку живе декілька, я годую їх, гладжу. Одного разу один собака навіть урятував мене! На мене намагалися напасти, і він почав гавкати, відганяти!

- На вас часто нападають гомофоби?

- Рідко буває, щоб я пройшла по своїй вулиці, й мене не образили, не обматерили. Я давно боюся виходити на двір одна - мене проводжає мама. Якось увечері йшла додому. Було ще світло. До мене стали приставати кілька чоловіків. Спочатку обзивали, потім один штовхнув, інший - два зуби вибив, а поставити нові (зітхає) немає грошей. Поруч валялося розбите скло. Один з них схопив мене й каже: "Зараз ми тебе в склі викупаємо!" Звичайно я мовчу, щоб не провокувати, але отут як закричу! Вони на мить заціпнули, я вирвалася й утекла.

- Як реагують на все це ваші батьки?

- Тато з нами давно не живе - у мене від нього залишилася тільки фотографія. А мама страждає разом зі мною. Адже мені часто не вистачає сил через все це, і я плачу. Мама бачить, як мені погано, теж мучається, причому вдвічи сильніше тому, що нічим не може мені допомогти. У неї немає грошей на операцію. Вона працює оформлювачем приміщень, робить ремонти у квартирах.

Мені 21 рік, а до мене з дитинства ставляться як до дивного білого хлопчика. У школі було дуже складно! І я маю на увазі не навчання. Ті ж біологія, історія, географія мені дуже подобалися, я навіть в олімпіаді брала участь! Діти не розуміли, чому я поводжуся як дівчинка, чому так емоційна - наприклад, плачу, коли розбурхуюсь... До того ж я була повною, це теж відштовхувало. На перервах я стояла біля вікна одна, мене або не помічали, або сміялися, і я так втомилася від цього, що навіть боялася поступати в інститут! А коли взяла себе в руки й подала документи - їх у мене не взяли. Комісію збентежила невідповідність зовнішності й імені. Тепер же я не можу влаштуватися на роботу. Час від часу роблю на замовлення візитки, одного разу ми з мамою продавали овочі. Потім мною зацікавилася компанія по виробництву кахля - їм потрібний був дизайнер, але як тільки вони побачили мій паспорт, приймати на роботу відмовилися.


ПАЦІЄНТИ ПСИХУШКИ НАМАГАЛИСЯ МЕНЕ ЗГВАЛТУВАТИ


- Що ви робили для того, щоб отримати дозвіл на операцію по корекції статі?

- Спочатку ми з мамою пішли до Центру планування родини, де нам сказали, що мені треба буде пройти комісію, що вирішує, пускати на операцію, чи ні. І що перш ніж лягти на операційний стіл потрібно кілька років пити гормони, тому що однією операцією тіло не зміниш. І регулярно здавати аналізи, кожний з яких коштує 350 гривень. А потім я опинилася в... психіатричній лікарні імені Павлова.

У багатьох цивілізованих країнах громадянин може розраховувати на операцію, причому за рахунок держави, якщо відвідає психіатра і той підтвердить, що пацієнт - не шизофренік. Більше того, там спочатку міняють документи, щоб людина могла звикнути до іншого життя, адаптуватися, а потім вже роблять операцію. У нас в країні все набагато складніше. Кожний, хто хоче змінити стать, зобов'язаний провести в психлікарні цілий місяць!

Я ж не витримала там і тижня! У перший день, поки в мене брали аналіз крові, хтось украв ковбасу, що мама дала із собою. Потім мені забороняли пити воду - тільки їхній компот з якимись препаратами, від якого мене нудило. Уже на другий день у мене почалася блювота, постійні головні болі. Проти моєї волі мені робили якісь уколи. До того ж мене поклали, звичайно, до чоловічого відділення, де не можна було нормально навіть у туалет сходити - адже там все відкрито! Це дуже для мене принизливо - показувати іншим те, що я намагаюся сховати навіть від самої себе. Адже я ношу тугу пов'язку на стегнах, щоб не бачити того, що змушує мене страждати...

Пацієнти мене ще й зґвалтувати намагалися. Я палю, і коли один раз вийшла до курилки, чоловіки, які там були, стали приставати, обзивати, лапати. Я закричала, прибігли санітари...

Навіть лікарі мене ображали! Наприклад, коли робили психіатричне обстеження й не знайшли в мене шизофренії, лікар сказала: "Може, у тебе шизофренії і нема, але ти - дебіл!"

Роки йдуть, а я не можу скористатися своєю молодістю, життям. Знаєте, я просто хочу бути повноцінною людиною, мати зовнішність, що відповідає моєму внутрішньому стану. Хочу працювати, учитися, завести родину. Нехай дитина буде не від мого тіла - я всиновлю маля, схоже на мене за духом! Адже, по суті, душа - єдине, що має значення.




- Думаю, в Україні Жоані зробити операцію тепер не дозволять, - вважає лікар-сексопатолог Людмила, що п'ять років тому сама перенесла операцію по корекції статі з чоловічої нра жіночу. - Не можна було розповідати комісіїї, що вона - бразильська жінка тощо.  Цілком можливо, комісія впевнена, що Жоана не транссексуал, а псих. І не важливо, чи каже вона правду і що сказали психіатри. Її розповідь не вписується в книжковий шаблон "правильних" транссексуалів. З погляду  традиційних медиків, це - привід для відмови в операції.

Сумно, що людина, що і без того перебуває в складній життєвій ситуації, повинна пройти низку принизливих процедур! Це все одно що запитувати дозволу в комісії,  чи можна одружитися, завести дитину, або зробити собі татуювання.

Марія Сирчіна,
газета "ФАКТИ"
Переклад UGay.Ru
Ілюстрації Corbis.com
5 липня 2009


[an error occurred while processing this directive]

Другие материалы рубрики

<script>document.write(ZenLang == 'en' ? '' :  'Поделись мнением!')</script>


 
Copyright © Ed Mishin: ed@gay.ru
UGay.Ru is the project of Gay.Ru"
Snail mail: PO Box 1, 109457 Moscow, Russia

Rambler's Top100  Рейтинг@Mail.ru